Трагічні події Другої світової війни (1939-1945рр.), які прокотилися українською землею, залишили за собою розруху і безліч людських жертв. Проте навіть всевладний час не в змозі стерти з нашої пам’яті згадку про ті страшні роки…

 20 вересня 2021 року відбувся урочистий мітинг до Дня визволення селища Письменне від німецько-фашистських загарбників, у якому взяли участь учні та вчителі Письменського ліцею, працівники старостинського округу і небайдужі мешканці громади.

 Під час мітингу ведучі розповіли про події, які передували звільненню нашого селища від ярма окупації, історію пам’ятника, що розташований в центрі селища.

 Хочу поділитися фактами з історії селища Письменне, які колишній учень Письменського ліцею Старущенко Вадим знайшов в архівних документах.

 24 лютого 1943 року група танків 162- ї танкової бригади на чолі з генерал-майором Павловим Петром Петровичем відійшли від станції Письменна. Танки дійшли до радгоспу “Авангард”, замаскувалися в лісосмузі, чекаючи на боєприпаси та пальне. Повз них рухалася величезна німецька колона, яку наші танкісти знищили, але німці швидко підтягли підкріплення і зав’язався нерівний бій (німці мали семикратну перевагу в танках), цей бій тривав більше години.

 Генерала Павлова П.П. було двічі тяжко поранено, та товарищі винесли його з поля бою і переправили в один із хуторів. За пораненим був присланий літак, але Петро Петрович віддав наказ спочатку вивезти тяжкопоранених. Сам же Павлов П.П. знаходився в надійних руках жителів, але там знайшовся зрадник, який виказав його німцям. Павлов П.П. потрапив до рук фашистів, а далі в концтабір Флоссенбюрг.. Був звільнений у 1945 році. Помер у Москві 4 вересня 1962 року.

 В пам’ять про героїчного визволителя генерала Павлова П.П. одна із вулиць селища носить його ім’я.

 Після прориву наших військ і відступу німецьких мирні жителі Письменного та інших сіл поховали тіла загиблих воїнів у невеликих братських могилах, вказуючи на табличках відомі імена, а також кількість невідомих похованих воїнів.

 У 1957 році за рішенням Синельниківського районного виконавчого комітету останки загиблих воїнів були перепоховані у загальну братську могилу в центрі селища Письменне. У братській могилі поховано 63 воїни. Установлено прізвища і військові звання 21 із них.

 9 травня 1958 року був споруджений і відкритий пам’ятник на місці братської могили. Генерал-майор Павлов Петро Петрович приїздив до Письменного на відкриття пам’ятника вклонитися товаришам, які не вижили... і не дожили....

 До 40-річчя Перемоги, тобто у 1985 році, пам’ятник було реконструйовано в меморіал, доповнено його постаттю “Скорботної матері” та одинадцятьма мармуровими плитами, на яких викарбувані прізвища земляків, що загинули в роки війни.

«Дивись і слав їх в рідній стороні.

Бо це не просто люди, це – Герої,

Це наша слава, гордість і краса.

Вони в житті не гнулись долі злої

Й зірками душ встеляли небеса.

Вони свої найкращі юні роки

Лишили на тяжких шляхах війни,

Щоб на землі царили мир і спокій,

Щоб всі країни в розквіті жили.»